Це Солтон-Сі – одне з найбільших озер у Каліфорнії. Проте, що більше води з нього витрачається для потреб прибережних міст, то меншим і мілкішим воно стає. Озеро, що відмирає, мусить у буквальному сенсі боротися за воду, ще й тому, що Каліфорнія вже чотири роки поспіль потерпає від засухи.
Озеро живиться від сільськогосподарських стоків, але під пекучим сонцем воно випаровується швидше, ніж іригаційна система встигає наповнити його.
Місцеві мешканці стурбовані тим, що пилюка з відкритого дна озера викликає астму та інші респіраторні захворювання у регіоні, де якість повітря вже й так – нижча за федеральні стандарти.
Це озеро часто називають “Випадкове море”, оскільки воно було створене 1905 року, коли річка Колорадо прорвала дві дамби, внаслідок чого утворилася котловина, наповнена водою повеней.
Тепер місто Сан-Дієґо забирає для своїх потреб воду з цього водоймища. Більше води для Сан-Дієґо означає менше води для Солтон-Сі. Коли рівень води в озері знижується, вода в ньому стає солоною і починає навіть пахнути морем.
“Здається, що це – біла порошкоподібна пилюка, розсипана на поверхні плайї – дна пересохлого озера. Проте насправді це сіль, яка закипає і просочується крізь шари ґрунту, надто ж у спекотну пору року. Тут дуже мало вітру. Якось мені довелося побачити щось на кшталт сніжного бурану, такого більше ніде не побачиш”, – розповідає еколог Брюс Вількокс.
Наприкінці 1970-х озеро постраждало від сильних тропічних штормів, внаслідк яких було зруйновано морські та яхт-клуби. Це поклало край гламурній ері міжнародних перегонів на катерах, які перед тим приваблювали численних відвідувачів до Національного парку Йосеміті.
1996 року від ботулізму загинуло безліч пеліканів.
.jpg)
